У новій виставці, яка триватиме 5 грудня 2025 року – 18 січня 2026 року в Українському Домі, буденне й урочисте постають крізь один із найдавніших і найпотужніших символів української культури — хліб. Проєкт представляє хліб як соціокультурне явище, що є невіддільною частиною нашої повсякденності, а також святкової, ритуальної й художньої традицій.

Упродовж тисячоліть хліб супроводжує людину в радості та тривозі, у праці й у святі, від народження та до останнього прощання — як жест, що поєднує щоденність, обряд і особисту пам’ять. Від зерна, що долає темряву ґрунту, до хлібини, що з’являється на столі, розгортається шлях, сповнений надії.

Експозиція виставки «Хліб» розпочинається з утилітарних знарядь періоду давньої Русі, трипільської кераміки та археологічних знахідок землеробської культури. Історія давніх аграрних культур і образотворчі інтерпретації зерна розкривають біологічний аспект еволюції та поширення збіжжя, а його географічні шляхи висвітлюють економічну вагу зерна для українських земель. Виставка також досліджує хліб у контексті звитяг, утисків та боротьби за свободу, звертається до періодів голоду, коли доступ до хліба ставав інструментом політичного насилля — та розглядає його роль у розбудові української державності.

Важливою частиною проєкту є представлення календарно-обрядового циклу, у якому хліб виконує провідну космогонічну та ритуальну роль

Виставка простежує присутність хліба в традиційних святах, обрядах життєвого циклу, народній поетиці, топоніміці та прізвищах, а також знайомить глядача з піччю як ключовим елементом української побутової культури.

Мистецтво переносить хліб у площину образної та концептуальної рефлексії, де він стає метафорою, сюжетом, подекуди — медіумом. Виставка представить роботи Марії Примаченко, Олександра Саєнка, Тетяни Яблонської, Івана-Валентина Задорожного,  Алли Горської, Віктора Зарецького, Жанни Кадирової, Ігоря Гайдая, Мирослава Ягоди, Станіслава Туріни та ще понад 50 художників та художниць.

Виставковий проєкт «Хліб» постає як багатошарова оповідь про спільноту, її пам’ять, ритуали та світоглядні уявлення. Він запрошує замислитися над тим, як щоденна практика взаємодії з хлібом формує нашу колективну ідентичність, і виявляє глибинні зв’язки між людиною, землею та культурою.