Кожна нація має свій унікальний культурний код. Це не просто набір абстрактних символів: йдеться про живе, багатошарове переплетіння мови, ремесел, традицій, пісень, візерунків, смаків та звичаїв. Про те, що формує нашу національну впізнаваність і передається з покоління в покоління. І чи не головну роль у цій тяглості відіграють майстри народних художніх промислів. Тому важливо підтримувати їхню діяльність усіма можливими способами, зокрема – за допомогою інструментів інтелектуальної власності. Саме на це спрямований проєкт «Роль інтелектуальної власності у збереженні коду нації», про який я хочу розповісти у цій колонці.

Виклики сучасності: Україна та світ

Сьогодні наш культурний код – під загрозою. В Україні, як і в усьому світі, на це впливає глобалізація та культурна уніфікація: локальні ремесла витісняються промисловим виробництвом, а молодь втрачає інтерес до опанування традиційних практик. Проте ці фактори не йдуть у жодне порівняння з військовою агресією рф. Адже вона спрямована не лише на наші території, а й на культуру та ідентичність – іншими словами, на будь-які прояви українськості.

Та попри надскладні реалії, наш народ продовжує зберігати й активно розвивати свою мову, традиції та культуру. Україна – одна з небагатьох країн, де існує система народних промислів: це і кролевецькі рушники, і петриківський розпис, і косівська мальована кераміка, і решетилівська вишивка, і гутництво на Рівненщині, і ще десятки традиційних технік у різних регіонах нашої держави. Майстри є не просто творцями, а й носіями знань, які не зафіксовані в підручниках.

Щоб не бути викраденими, скопійованими та комерціалізованими представниками інших країн та культур, ці знання потребують правової охорони. Адже непоодинокі приклади з усього світу підтверджують: якщо не подбати про належний захист свого, то його з великою ймовірністю привласнять чужі. Зокрема так сталося із традиційним мексиканським текстилем з Оахаки, візерунки якого почали без дозволу використовувати мас-маркет бренди одягу. Схожа доля спіткала текстиль із Гватемали, який створюють представниці корінного народу мая. Те саме – з сарі: через масове неконтрольоване виробництво цього традиційного вбрання носії традиційної техніки не витримують конкуренції та змушені займатися низькооплачуваною роботою. Ба більше, нещодавно локальний різновид сарі з бангладеського селища Тангайл (до слова, зареєстрований у Бангладеш як географічне зазначення) став об’єктом політичних та юридичних баталій, позаяк Міністерство культури Індії заявило, що техніка його створення насправді походить з індійського регіону Західна Бенгалія.

Як росія краде нашу культурну спадщину

Українці теж знайомі з подібними ситуаціями – на жаль, не лише з новин, а і з власного досвіду. Це – елемент російської культурної експансії, яка триває століттями та є набагато небезпечнішою за діяльність глобальних корпорацій. І спроба привласнити традицію приготування борщу є лише верхівкою айсберга.

Зараз росіяни активно вивозять з окупованих регіонів нашу національну спадщину – вишиті сорочки та автентичний одяг, ювелірні вироби, рушники, ікони, предмети побуту. Ці артефакти «несподівано» опиняються у приватних колекціях росіян або в колекціях російських державних музеїв – вже як «російська спадщина» або «малоросійські зразки російської народної культури». Причому державі-агресору вдається переконати в цьому весь світ: наприклад, лише нещодавно – після багаторічних дискусій – Лондонська національна галерея перейменувала картину Едгара Дега «Російські танцівниці», на якій зображено трьох дівчат в українському національному одязі та з жовто-блакитними стрічками у волоссі. Та це лише один позитивний випадок на тлі багатьох негативних, позаяк численні твори мистецтва досі мають хибне маркування.

Допомагаємо відповісти на важливі питання і не тільки

За таких умов обізнаність народних майстрів щодо правових інструментів захисту творчості стає ще однією стратегією протидії ворогу, водночас допомагаючи відповідати на глобальні виклики сучасності. Адже досконале володіння технікою – це лише частина успіху майстрів як підприємців та носіїв давніх традицій. Крім цього, необхідно знати відповіді на питання на кшталт «Як захистити авторські права на унікальний орнамент?», «Чим географічне зазначення відрізняється від торговельної марки?», «Які кроки потрібно зробити, щоб убезпечити власноруч створений виріб від копіювання або використання третіми особами без дозволу?» тощо.

Про це та багато іншого дізналися учасники масштабного проєкту «Роль інтелектуальної власності у збереженні коду нації», що був організований Академією інтелектуальної власності IP офісу за сприяння Академії Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ). Серед ключових цілей ініціативи – підтримка підприємницької діяльності майстрів, підвищення рівня їхньої обізнаності щодо можливостей та розвитку народних художніх промислів в Україні, а також посилення конкурентоспроможності національних виробників.

Про етапи проєкту: від загального до індивідуального

Проєкт стартував у листопаді 2024 року із тренінгового курсу, в якому взяли участь 40 майстрів із різних куточків України. Протягом трьох тижнів вони опановували знання стосовно варіативності правової охорони творчих робіт, формування ефективних стратегій комерціалізації, масштабування діяльності та просування на ринку – як локальному, так і міжнародному. Викладачами стали національна спікерка Юлія Прохода, патентна повірена України, адвокатка, національна експертка проєкту ЄС IPRSA та юридична консультантка ФАО ООН, а також запрошені спікери Академії ВОІВ: Діна Вебе – консультантка та тренерка з інтелектуальної власності й географічних зазначень, засновниця «IPotencia»; Омер Хізіроглу – сертифікований спеціаліст з ліцензування, керуючий партнер компанії «Azur Strategy»; Ніна Мехрез – засновниця компанії «Elscedres»; Амані Каддумі – директорка з питань розвитку підприємницької діяльності компанії «Dar Abu Abdullah».

Другий етап – менторська програма – реалізовувався упродовж березня та квітня 2025 року. До участі було відібрано 6 майстрів народних художніх промислів, які продемонстрували високу мотивацію й потенціал під час тренінгового курсу. Всі вони отримали можливість індивідуально працювати з менторкою проєкту Юлією Проходою. Цей підхід дозволив максимально ефективно адаптувати рекомендації до реальних потреб і запитів кожного учасника, перетворивши здобуті знання на практичні інструменти захисту та розвитку бренду. До прикладу, одна з учасниць проєкту, майстриня Ольга Фединчук, вже подала заявку на реєстрацію власної ТМ «FEDYNCHUK».

Третім, завершальним етапом проєкту стане комплексний офлайн-захід – IP-діалог з майстрами народних художніх промислів, що відбудеться 21 травня 2025 року. Він покликаний не лише підбити підсумки попередніх стадій, а й створити простір для нетворкінгу, професійного обговорення актуальних питань та обміну досвідом між майстрами й представниками державного сектору. До участі зокрема запрошені майстри – учасники проєкту, а також представники IP офісу, Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Міністерства цифрової трансформації України, Українського культурного фонду, Державного агентства з питань мистецтв та мистецької освіти та фахівці у сфері народних промислів. Також у межах третього етапу пройде виставка робіт учасників менторської програми – зразків автентичного народного мистецтва, що відображають поєднання регіональних технік, орнаментів та стилів з авторським баченням.

Ще один важливий елемент заходу – презентація гайда з IP для майстрів народних художніх промислів. Це перше в Україні прикладне видання, створене з урахуванням специфіки їхньої роботи. Гайд стане своєрідною дорожньою картою для всіх, хто прагне поєднати творчу самореалізацію з юридичною впевненістю у майбутньому свого ремесла. Незабаром ознайомитися з його змістом можна буде на офіційному сайті УКРНОІВІ.

Діяльність майстрів є формою тихого, але впевненого спротиву – як зазіханням ворога на українську спадщину, так і глобальним проблемам уніфікації, забуття та знецінення традицій. Тож сьогодні як ніколи важливо на державному рівні забезпечити ефективні умови для збереження, правової охорони та розвитку народних художніх промислів. IP інструментарій – це не лише про захист власної творчості, а й про перетворення традиційного ремесла на актуальну конкурентоспроможну справу. Створюючи нові трендові вироби, бренди, колекції та колаборації, майстри допомагають транслювати культурний код нащадкам та голосно заявляти про багатогранність української культури на міжнародній арені. Зі свого боку команда IP офісу працює над тим, щоб надавати носіям традицій систематичну та послідовну підтримку. І саме так, пліч-о-пліч, ми формуємо майбутнє України.

Запрошуємо майстрів народних художніх промислів, представників освітніх і культурних інституцій, представників креативних індустрій, бізнес, що працює з українськими виробами, а також усіх, хто прагне зберегти традиції через сучасні інструменти правової охорони, взяти участь у фінальному заході проєкту.

Подія відбудеться 21 травня 2025 року в місті Києві. Участь безоплатна, однак попередня реєстрація є обовʼязковою. Кількість місць обмежена. Місце проведення буде повідомлено зареєстрованим учасникам додатково. З програмою заходу можна ознайомитися за посиланням.