Війна змінила політичну участь жінок в Україні: дослідження

Повномасштабна війна не змінила середню частку жінок у місцевих радах України, однак вплинула на можливості їхньої політичної реалізації. Частина депутаток склала мандати, а свою активність перенесла до громадського сектору, волонтерства та гуманітарної діяльності. Про це свідчать результати дослідження «Вплив повномасштабної війни Росії на політичну участь жінок в Україні», проведеного Громадським альянсом «Політична дія жінок».

Як війна вплинула на представництво жінок у місцевій владі

За даними дослідження, середня частка жінок у місцевих радах станом на кінець березня 2020 року, лютий 2022-го та березень 2026-го становила 37%. Тобто у відсотковому співвідношенні гендерний баланс практично не змінився.

Членкиня Центральної виборчої комісії Вікторія Глущенко під час презентації результатів звернула увагу, що за незмінними відсотками приховуються втрати в абсолютних показниках. Зокрема, у районних радах кількість депутаток скоротилася більш ніж на 50 осіб.

Аналітикиня Громадського альянсу «Політична дія жінок», випускниця програми GRÓ GEST Дарина Завгородня пояснила, що загальна чисельність депутатського корпусу також зменшилася. Серед причин — випадки дострокового складання повноважень, зокрема жінками.

Дослідження поєднало кількісний та якісний аналіз. Його авторки опрацювали дані про гендерний склад 1577 місцевих рад за три періоди — 2020, 2022 та 2026 роки, а також провели напівструктуровані інтерв’ю з політикинями, які залишили місцеві ради після 24 лютого 2022 року.

Чому депутатки залишають місцеві ради

Одним із головних висновків дослідження стало те, що складання депутатського мандата не обов’язково означає відмову від політичної чи громадської активності. Часто йдеться про вимушену зміну формату участі в суспільному житті.

За словами Дарини Завгородньої, жінки, які стали депутатками, нерідко ще до цього мали досвід громадської діяльності й розглядали місцеву політику як можливість впливати на ухвалення рішень. Однак поєднувати депутатські обов’язки з роботою, сімейними справами та доглядом за близькими в умовах війни стало ще складніше.

«Нині бути депутаткою місцевої ради означає бути готовою працювати у три зміни: власне депутатство, яке не оплачується, відповідальність на основній роботі, бо треба ж з чогось жити, а також, як правило, неоплачувана домашня робота, доглядова праця. Не меншим викликом є безпека, особливо своєї родини, дітей», — пояснила дослідниця.

Вона закликає не сприймати рішення жінок залишити ради як прояв слабкості чи неспроможності місцевого самоврядування. Радше це тимчасовий перехід від формальної політичної участі до неформальної — через громадські ініціативи, волонтерство та роботу в організаціях.

Частина колишніх депутаток планує згодом повернутися до політики. Тому, наголошує Дарина Завгородня, важливо створити умови, за яких жінки матимуть бажання та реальні можливості знову брати участь у виборчому процесі після завершення війни.

Політичні партії та гендерні бар’єри

Іншою перешкодою для політичної реалізації жінок залишається внутрішня організація політичних партій. Старша радниця з правових питань Громадянської мережі ОПОРА Ольга Коцюруба звернула увагу, що жінки, які прийшли до місцевих рад у 2020 році, часто прагнули не просто отримати депутатський мандат, а змінювати політичну систему.

Водночас партійна структура не завжди давала їм можливість реалізувати власні ініціативи та впливати на ухвалення рішень.

За словами експертки, нових кандидаток і кандидатів охоче представляють у виборчих списках, однак після обрання партійне керівництво нерідко очікує від них лише підтримки вже ухвалених рішень. Така практика обмежує можливості не лише жінок, а й молодих політиків та ветеранів.

Ольга Коцюруба вважає, що для збереження жіночої участі важливо розвивати внутрішню демократію партій, створювати умови для формування політичних рішень на рівні місцевих осередків і давати новим представникам реальний вплив на партійну політику.

Народна депутатка України Тетяна Скрипка також наголосила на важливості жіночих професійних спільнот. На її думку, об’єднання жінок із досвідом, експертизою та готовністю брати відповідальність за формування політик може стати основою для посилення їхньої ролі в політичному житті.

Що потрібно змінити для участі жінок у політиці

Лідерка Громадського альянсу «Політична дія жінок», гендерна експертка Ірина Тишко звернула увагу на необхідність усунути перешкоди, з якими кандидатки стикаються під час виборчих кампаній.

Серед важливих інструментів вона назвала гендерні квоти, ефективність яких підтвердили попередні вибори. Водночас їхнє застосування політичними партіями супроводжувалося проблемами, тому необхідні додаткові законодавчі гарантії.

Зокрема, громадські організації підготували пропозиції до Виборчого кодексу України, частина яких відображена у законопроєкті №11300. Документ передбачає протидію сексизму у виборчих процесах та забезпечення збалансованого представництва жінок і чоловіків у Верховній Раді та місцевих радах.

Серед запропонованих змін:

• захист гендерної квоти на всіх етапах виборчого процесу;
• протидія сексизму щодо кандидаток;
• перегляд вимог щодо цензу осілості, щоб жінки, які виїхали за кордон через війну, могли реалізувати пасивне виборче право;
• створення політичними партіями внутрішніх механізмів захисту прав жінок;
• адаптація розміру виборчої застави до реальних доходів кандидатів і кандидаток.

Останній пункт особливо важливий з огляду на гендерний розрив в оплаті праці. За словами Ірини Тишко, офіційна різниця в заробітках жінок і чоловіків в Україні становить близько 30%, а війна може ще більше її поглибити.

Дослідження показує: навіть якщо жінки тимчасово залишають формальну політику, вони не втрачають громадянської активності та прагнення впливати на суспільні зміни. Завдання держави й політичних партій — зробити так, щоб цей досвід не був втрачений, а жінки мали можливість повернутися до ухвалення рішень на всіх рівнях влади.

Повна версія дослідження: «Вплив повномасштабної війни Росії на політичну участь жінок в Україні».

Читайте також: «(Не) до краси»: підсумки проєкту, який допомагає жінкам відновлюватися після травм