15 жінок, які творили український спротив
Для освітян створили унікальній безоплатний відеокурс, цікавий не лише для вчителів та школярів
Для освітян створили унікальній безоплатний відеокурс, цікавий не лише для вчителів та школярів

Друкарська машинка Надії Світличної, альманах «Перший вінок» Наталії Кобринської, весло байдарки Катерини Зарицької, медальйон із портретом Тараса Шевченка Харитини Кононенко. За кожним із цих предметів — історія жнки, а за кожною історією — один із вимірів українського спротиву ХХ століття.
Саме через такі особисті деталі команда громадської організації «Я І МОЯ ШКОЛА» пропонує говорити про українську історію в культурно-освітньому проєкті «Жіноча сила українського руху опору ХХ сторіччя».
Проєкт поєднав 5 відкритих офлайн-подій у Харкові, Києві, Львові, Одесі та Дніпрі, методологічний вебінар для освітянства, а його центральними продуктами стали:


Ідея втілити такий проєкт народилася у січні 2025 року після відкритої офлайн-лекції в Харкові від Тетяни Швидченко — PhD з історії, завідувачки кафедри загальноосвітніх дисциплін у Зіґмунд Фройд Університет Україна: команда побачила, наскільки тема жіночого досвіду визвольної боротьби відгукується авдиторії — і водночас наскільки фрагментарно ці історії досі присутні в освіті та ширшій суспільній пам’яті. Звідси виникла ідея створити відеокурс, який поверне ці імена в розмову й дасть готовий матеріал для подальшої освітньої та просвітницької роботи.
Мета проєкту — зробити жіночий внесок у визвольні процеси видимішим, давши інструменти для роботи з темою та повертаючи жіночі історії у спільну пам’ять.

«Для нас було важливо не просто розповісти 15 біографій. Хотілося показати, наскільки різним був жіночий спротив і як через особисті історії можна побачити значно ширші процеси — боротьбу за державність, мову, культуру, права людини, свободу бути собою. І головне — дати цим історіям продовження в освіті та в наших щоденних розмовах», — Ірина Міньковська, проєктна директорка ініціативи, голова правління громадської організації «Я І МОЯ ШКОЛА».
До створення відеокурсу команда запросила 9 спікерів і спікерок — найпопулярніших і найфаховіших нині в Україні істориків та історикинь, дослідників і дослідниць культури й літератури, мисткинь, експертів та експерток, які працюють із відповідними темами: Тетяну Швидченко, Надію Харт, Івана Стичинського, Святослава Липовецького, Аліну Понипаляк, Олену Зарецьку, Юлію Кравченко, Анастасію Сокирко та Аллу Швець.
Сам курс побудований як мозаїка різних досвідів: від військової участі та підпілля до правозахисту, літератури, мистецтва, просвітництва й громадсько-політичної діяльності. Кожна мінілекція триває приблизно 12–16 хвилин і починається з «гачка» — предмета, образу чи запитання, пов’язаних із героїнею.

Далі глядачі й глядачки поступово входять в історичний контекст, персональну історію та тему спадкоємності, а завершується кожне відео інтерактивним завданням.
Унікальність відеокурсу, зокрема, — і у його візуальних матеріалах: у мінілекціях використані архівні документи і світлини, матеріали музейних колекцій, а також — фотографії з приватних архівів спікерів і спікерок, родин і близьких героїнь. Поряд із ними з’являються цитати і «сильні фрази» — думки, які допомагають забрати із собою головне з кожної історії. Наприкінці мінілекцій є списки використаних джерел, щоби перегляд міг стати початком власного дослідження.

Саме персональна історія дає змогу не розчинити людину в датах і великих історичних процесах.
«Коли цікаво подана сама постать, на її персональну історію нанизуються факти ширшого історичного тла. Так само й у методичному посібнику ми свідомо не хотіли давати один готовий сценарій роботи — навпаки, залишили простір для імпровізації, адаптації та різних способів взаємодії з матеріалом. Нам було важливо зібрати в одному місці те, що може знадобитися фасилітатору чи фасилітаторці для розуміння контексту й упевненої роботи з темою», — пояснює методистка проєкту Юлія Кравченко.
За час реалізації проєкту з лютого по серпень 2026 року команда також провела 5 відкритих подій у Харкові, Києві, Львові, Одесі та Дніпрі й методологічний 3-годинний вебінар для освітянства. Офлайн-формат був способом апробувати тему наживо, побачити запити різних авдиторій і зрозуміти, як ці історії працюють у різних регіональних і професійних контекстах. Відео можна просто переглянути, а можна брати й працювати з ними.

До освітнього відеокурсу в межах проєкту також передбачений методичний посібник. Він задуманий не як готовий сценарій, якому потрібно слідувати крок за кроком, а як конструктор для власної роботи. У ньому пояснені логіка й структура відеокурсу, освітня рамка та принципи добору матеріалу; зібрані практичні вправи для індивідуальної роботи, пар, малих груп і всієї авдиторії; запропонована робота із цифровими архівами, аудіоколекціями, онлайн-музеями, картами, колажами із мінілекцій та іншими інтерактивними ресурсами.
Матеріали розраховані далеко не лише на шкільний урок. Відеокурс орієнтований насамперед на учнівство 7–11 класів, але відкритий формат дозволяє працювати з ним і в неформальній освіті та з дорослими.
Посібник стане в пригоді вчителям і вчителькам історії України, всесвітньої історії, громадянської освіти, української мови та літератури, а також — методистам і методисткам, музейним педагогам і педагогиням, працівникам і працівницям закладів позашкілля, бібліотек, молодіжних центрів і культурно-освітніх просторів.

Проєкт «Жіноча сила українського руху опору ХХ сторіччя» працює на перетині освіти, культури, історичної пам’яті, деколонізації та гендерної оптики. Відтак у теоретичній частині посібника окремо розглядаються історичний і гендерний контексти, деколонізаційні та травмочутливі підходи, можливість використовувати сам відеокурс як деколонізаційну освітню практику.
«За час проєкту ми побачили, наскільки “влучили” у реальний запит. Це відчувалося ще під час зйомок, коли навіть технічна команда активно слухала спікерів і спікерок і ставила їм запитання. А 5 офлайн-подій у Харкові, Києві, Львові, Одесі та Дніпрі показали те саме вже в дуже різних авдиторій — від освітянства й музейників і музейниць до людей, узагалі не пов’язаних із цими сферами. Відвідувачі й відвідувачки відкривали нові імена й часто говорили про те, як прикро, що вони не знали цих історій раніше. Саме тому для нас зараз важливо максимально поширювати створені матеріали й спонукати людей досліджувати далі», — Марія Урста, проєктна менеджерка.

У перспективі команда бачить подальше життя проєкту саме через відкритість створених матеріалів і розширення авдиторії: передбачені можливий переклад мінілекцій для українських спільнот за кордоном англійською, зйомки історій із новими героїнями, пошук нових форматів роботи з темою, зокрема, наприклад, публічна офлайн-дискусія в Києві, присвячена висвітленню постатей жінок руху опору ХХ століття у сучасних медіа, освіті та культурному дискурсі, метою якою є створити міст між медійними й освітніми практиками, обговорити, як висвітлювати жіночий досвід боротьби без патерналізму, як працювати з травматичною пам’яттю, які інструменти культурної журналістики й освіти можуть зробити ці історії ближчими та зрозумілішими.

Відкрити відеокурс у межах проєкту «Жіноча сила українського руху опору ХХ сторіччя»
Методичний посібник для роботи із відеокурсом у межах проєкту також доступний у вільному доступі.
Завантажити методичний посібник
Зберігайте матеріали, переглядайте й коментуйте мінілекції, використовуйте їх у своїй роботі, по змозі лишайте нам зворотний зв’язок і передавайте далі — освітнім, музейним, культурним і громадським спільнотам!
Проєкт «Жіноча сила українського руху опору ХХ сторіччя» організовується в межах програми «Спадщина: простір для роботи» за підтримки ГО «Спільнота Мистецького арсеналу» і Програми «Партнерство за сильну Україну», яка фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Норвегії, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.
